Приклад речення зі словом «давидович»


Жура заволокла бояринові очі: тисячі людей, сотні ланів землі йому належать, а по правді — нічого в нього немає, крім Орисі, і ту мусить віддати, не питаючи її волі; мусить віддати за сина можновладного судді Давидовича, щоб з'єднати собі його в союзники, бо тяжка війна гряде, а Давидович за гріш готов і чортові душу продати… Ні, не туги, її досить буде потім, веселощів треба на Орисиному весіллі; Івашко вийшов із–за столу, підступив до Арсена й мовив: — Ти грав уже в мене, Арсене, я пам'ятаю

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

На цій службі Давидович навчив Мартина справно орудувати шкіряною, в ґудзах, нагайкою — коли не бив Мартин, били його, а потім поставив тивуном на Гавареччині

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Потім глянув на жінку і повторив уже зі страхом у голосі: — Я убив його… Микита поскладав черепки на лавицю, узяв тивуна за ноги й виволік на подвір'я, потім вернувся до хати, витер об холоші долоні й мовив до жінки: — Ти чекай мене… Роби горшки, продавай, а я… Я піду до старости Івашка, поки Давидович не посадив мене в казнь

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Суддя же, опецькуватий, з червоним, мов у різника, обличчям, перед весіллям і під час нього надміру улещувався до Івашка, та як тільки староста підписав трактат на земському суді, за яким віддавав за Орисею три лани[26] із свого маєтку під Бродами, Давидович зачинився у дворі, наче й не обходили його більше Івашкові справи

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Давидович, Осташку

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Учепився Давидович Гавареччини, мов багачів яких, бо дізнався, що горшки на ярмарок вивозимо

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Тільки не додому — уб'є його Давидович

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Давидович, сопучи, увійшов до кімнати, заштовхуючи поперед себе зляканого Адама, спитав, показуючи на двері: — Та — спить

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Давидович прошпилив сина гострими очицями

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

— розстібав Давидович шубу, хухав у пальці, що відтавали з холоду

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Адам не зводив з батька погляду, тупо сприймаючи те, що він говорить; Давидович скинув шубу, повернувся до стіни, щоб повісити її на кілок, й охнув, побачивши в проймі відчинених дверей білу постать

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Давидович ударив її кулаком по голові, і вона впала на долівку

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Де русин Давидович — суддя олеський

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

[51] Мав це саме на мислі суддя Давидович, який нетерпляче очікував каравану з Кафи

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Давидович дочекався каравана, який заночував під Теребовлею, вранці відшукав башу

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

— запитав перегодом Давидович, показуючи пальцем на вози; він уже оговтався, пильно приглядався до чорнявого кавказця: років йому не більше сорока, та невже це все — його власне

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Давидович злодійкувато оглядався, і хоча на передньому возі нікого, крім них двох, не було, нахилився до Богуша і щось довго шептав йому на вухо

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Давидович зліз з воза, коли із–за лісів виринув купол Лисої гори

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Смерком Давидович з ратниками в'їхав до Львова через Галицьку браму

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

А–а, знаю, якісь розбійники захопили були Олесько, але їх уже вигнали чи мають вигнати… Завтра–позавтра їде туди з королівським загоном справжній державець, учора він приходив до мене, старостинську грамоту показував, щоб я не сумнівався… О, Давидович — то великий пан, хоч і русин

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Він не знав, не міг второпати, чому Давидович прибув до Львова з Теребовлі, що діється в Олеську; тепер він не думав про Орисю, розумів тільки одне: проти Івашка Рогатинського і всіх, хто там, готується змова, і обов'язок його честі — якщо не пізно — попередити олесьчан про зраду

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

— Чолом тобі, свате, — Давидович, масно посміхаючись, порівнявся з Івашком

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

— Кількоро чоловік моїх — дорога ж небезпечна, — почав насторожуватися Давидович

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Давидович закинув ногу, друга застряла у стремені — неповороткий став суддя

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

— Ану, любомудре, швиденько прочитай, — подав сувій маленькому чоловікові, що сидів на коні серед ратників, Давидович упізнав у ньому Каліграфа

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»