Приклад речення зі словом «давидовича»



Жура заволокла бояринові очі: тисячі людей, сотні ланів землі йому належать, а по правді — нічого в нього немає, крім Орисі, і ту мусить віддати, не питаючи її волі; мусить віддати за сина можновладного судді Давидовича, щоб з'єднати собі його в союзники, бо тяжка війна гряде, а Давидович за гріш готов і чортові душу продати… Ні, не туги, її досить буде потім, веселощів треба на Орисиному весіллі; Івашко вийшов із–за столу, підступив до Арсена й мовив: — Ти грав уже в мене, Арсене, я пам'ятаю

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

То має щастя наша поспільність, що я затримався учора в маєтку Давидовича біля Шепеля

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

— Дочку свою за сина Давидовича віддаєте

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

В Івашка невдоволено поморщилось чоло, Каліграф знітився і чемно вклонився Орисі: — Щасти тобі, дівчино… Вона промовчала, тільки перевела холодний погляд на нього, і згадався Осташкові скоморох Арсен і його слова: «А ми де пиво п'ємо…» «Невістка Давидовича

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Ти і в Давидовича питимеш, коли покличе, і не пектиме тобі ялмужна, хоч, може, десь і сплесне на твоїх гуслях плач

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Але ж ти родичаєшся і береш собі в перші дорадники Давидовича — здиру, який неправими судами нагарбав маєтків по всій Червоній Русі

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

А мені потрібна підтримка Давидовича

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Ще позіхали гончарі в простуджених хатах, ціпеніла замерзла глина в купинах на подвір'ях, з горбатих холодних печей ще не встигла стекти торішня сажа, а вже протоптували до обійсть перші стежки десятники Давидовича, який розкидав свої маєтки по Олеській землі, мов струпи по тілі; гримали у двері, вимагаючи чиншу

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

На подвір'ї почулися важкі кроки, повз маленьке віконце, затягнене вичиненим телячим кендюхом, майнула тінь, двері з грюкотом відчинилися, на порозі став тивун судді Давидовича — Мартин Скрибка

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»