Приклад речення зі словом «давидовича»


Жура заволокла бояринові очі: тисячі людей, сотні ланів землі йому належать, а по правді — нічого в нього немає, крім Орисі, і ту мусить віддати, не питаючи її волі; мусить віддати за сина можновладного судді Давидовича, щоб з'єднати собі його в союзники, бо тяжка війна гряде, а Давидович за гріш готов і чортові душу продати… Ні, не туги, її досить буде потім, веселощів треба на Орисиному весіллі; Івашко вийшов із–за столу, підступив до Арсена й мовив: — Ти грав уже в мене, Арсене, я пам'ятаю

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

То має щастя наша поспільність, що я затримався учора в маєтку Давидовича біля Шепеля

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

— Дочку свою за сина Давидовича віддаєте

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

В Івашка невдоволено поморщилось чоло, Каліграф знітився і чемно вклонився Орисі: — Щасти тобі, дівчино… Вона промовчала, тільки перевела холодний погляд на нього, і згадався Осташкові скоморох Арсен і його слова: «А ми де пиво п'ємо…» «Невістка Давидовича

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Ти і в Давидовича питимеш, коли покличе, і не пектиме тобі ялмужна, хоч, може, десь і сплесне на твоїх гуслях плач

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Але ж ти родичаєшся і береш собі в перші дорадники Давидовича — здиру, який неправими судами нагарбав маєтків по всій Червоній Русі

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

А мені потрібна підтримка Давидовича

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Ще позіхали гончарі в простуджених хатах, ціпеніла замерзла глина в купинах на подвір'ях, з горбатих холодних печей ще не встигла стекти торішня сажа, а вже протоптували до обійсть перші стежки десятники Давидовича, який розкидав свої маєтки по Олеській землі, мов струпи по тілі; гримали у двері, вимагаючи чиншу

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

На подвір'ї почулися важкі кроки, повз маленьке віконце, затягнене вичиненим телячим кендюхом, майнула тінь, двері з грюкотом відчинилися, на порозі став тивун судді Давидовича — Мартин Скрибка

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

— Я тивуна… тивуна гаварецького, що від судді Давидовича… Мартина, которого Скрибкою прозивають, нині… убив, — простогнав гончар

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Злість на скнарість Давидовича змішалась з гнівом на непокірних підданих, до того ще й лихе передчуття стривожило душу: смерть напередодні весілля, яке має відбутися післязавтра, нічого доброго не віщує

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Ти ж вийдеш за Адама Давидовича, бо мені з його батьком Олесько тримати»

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Вона припала до вікна, коли у дворі божевільний тивун нахвалявся навчити суддю, як роздобути срібла на весілля синові — який сором, люди сміються, а вона піде в той дім, — не знала, за що її батько посилає у татарню мужика, але зрозуміла, що через Давидовича

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Вклонившись у пояс, Арсен сказав тремтячим голосом: — Не справляй весілля, боярине… Не віддавай дочки за поганого Давидовича

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Кушнір реготав, узявшись руками за живіт, навпроти нього стояв у кумедній позі проповідника колишній тивун Давидовича Мартин, який після тієї нефортунної придибенції на Гавареччині ходив Олеськом, називаючи себе то інклюзником, то упирем, то Христовим апостолом

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Така поведінка дивувала державця Олеської землі, знав–бо він мстиву натуру Давидовича

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

— Чого це так Івашко узявся за того Давидовича

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Орися стояла із схиленою головою і бачила чорновусого парубка… Довкола хрести, довкола смерть і небуття, а він до життя її кличе, і вона цілує його, забувши, що поцілунок на цвинтарі приносить закоханим вічну розлуку… Згадався й Івашкові красень–гусляр, який ось тут, на цьому місці, віддав йому дукат і просив не видавати Орисю за Давидовича

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Чекали на суддю Давидовича, який ні разу не зводив прийти на раду

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

— Панове, Давидовича в Олеську немає

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Гукни маму, хай покропить її водою… …Того ж дня перед вечором на річці Гнізні біля Теребовлі ратники Давидовича вбили трьох гінців Івашка Рогатинського

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Он — порожня шкаралуща гадючника, — показав мечем на двір Давидовича, що з другого берега Галайдового моря дивився на Дмитрівську церкву білими вікнами з виструганого рогу

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

За ним повернули голови люди: може, колишній посіпака опам'ятався, упізнав місце, де колись давали йому жерти і вчили бити підневільних, а тепер шукає там сховку від роз'ярілого на Давидовича народу

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Побачити б старця Гаврила…» Того ж дня перед вечором прискакав із Теребовлі ратник з листом від Давидовича

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

— На це моя воля, а ви зрозумійте й мене… Я жду У гості Давидовича з моєю дочкою

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Тоді ж його скарали на горло… Впийся, боярине, за Давидовича

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Михайло Бучацький переслав йому листа від Пйотра Одровонжа: руський староста зважив на просьбу Давидовича і жде його у своїй резиденції

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Богуш кивнув головою на чотирьох кінних ратників, що стояли позаду Давидовича — один кінь був без вершника — і замахав рукою

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Очі в Давидовича заокруглилися

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»

Караван–баша уважно слухав, недовіра на його обличчі мінялася здивуванням, далі — подивом, врешті — захопленням; Богуш широко усміхнувся і, змахнувши рукою, вдарив по простягнутій долоні Давидовича

І. Роман, «Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської»
Показати всі речення (45)