Приклад речення зі словом «море»


Ось уже вісімдесят чотири дні він виходив у море й не піймав жодної рибини

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

— Діду Сантьяго,— сказав йому хлопець, коли вони піднімалися від берега, де залишили човен,— я міг би знову ходити в море з тобою

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

— А скільки мені було, коли ти вперше узяв мене в море

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

— Я пам’ятаю все від самого першого дня, коли пішов з тобою в море

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

Я ще хотів був запросити його піти з нами в море, та не зважився

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

— Хотів би я взяти з собою в море великого Ді Маджо,— мовив старий,— Кажуть, його батько був рибалкою

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

З різних боків у море виходили інші човни, і старий чув, як розтинають воду їхні весла, хоч самих човнів і не бачив, бо місяць уже сховався за горбами

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

Старий ще звечора надумав вийти ген у відкрите море, і тепер, залишивши позаду запахи берега, кермував просто на свіжий вранішній дух океану

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

Він завжди подумки називав море la mar, як кажуть по-іспанському ті, хто його любить

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

Та старий завжди думав про море як про жінку, про живу істоту, що може й подарувати велику ласку, й позбавити її, а коли й чинить щось лихе чи нерозважне, то лише тому, що така вже її вдача

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

«Он і місяць розтривожує море так само, як і жінку»,— думав собі старий

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

Макрель ішла стрімко, випереджаючи під водою її літ, і зрештою мала перейняти рибу саме там, де вона знов пірне в море

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

Море стало темно-синє, майже фіолетове

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

А решта подалася надто далеко в море, та й надто швидко

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

Море ще дужче потемніло, і сонячні промені заломлювались у воді

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

Та минуло ще чотири години, а рибина все так само неухильно пливла ген у відкрите море, тягнучи за собою човен, і старий усе так само міцно впирався в лавку, здержуючи спиною натягнену снасть

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

Йому пригадалось, як декотрі люди бояться запливати самі в невеликому човні ген у море, звідки не видно берега, й подумав, що в ті місяці, коли негода настає зненацька, їхній страх цілком виправданий

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

— Цікаво, як виглядає море з такої височини

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

Ніколи більш не вийду в море без солі чи лимона

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

Саме сходило сонце — уже втретє відтоді, як він вирушив у море,— коли рибина пішла колами

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

А тоді з гримким сплеском упала в море, обдавши зливою бризок і старого, й весь човен

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

Довге держално гарпуна скісно стриміло в неї з-під грудного плавця, а море навколо стало червоне від крові з її серця

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

Та й потім, побачивши, як рибина викинулася з води й непорушно повисла проти неба, перше ніж упасти назад у море, він був певен, що то просто мана, й не міг повірити власним очам

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

Море обіч неї стало біле від піни, збитої хвостом, а сама акула на три чверті знялася над поверхнею, і в цю мить линва туго напнулася, затремтіла й тут-таки луснула

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

Заходив вечір, а старий і далі бачив лише море та небо

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

Цього разу він влучив у кістку при основі черепа, а тоді поцілив знов у те саме місце, і акула, мляво хапнувши шмат м’якуша, відірвалася від риби й пірнула в море

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

— Ти сам потоптав свій талан, коли заплив так далеко в море»

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

І безкрає море — у ньому в нас є і друзі, й вороги

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

— Я заплив надто далеко в море, ото й тільки

Е. Хемінгуей, «Старий і море»

Вітер так розбурхався, що рибальські човни не змогли вийти в море, і хлопець устав пізніш, а тоді подався до хатини старого, як робив щоранку

Е. Хемінгуей, «Старий і море»
Показати всі речення (31)