Тільки на маленькому столику, що стояв у кутку, було безладно розкидано рештки якихось речей – лаковані табакерки, агатові брошки, та схожі на них речі – що виглядали так ніби мали посеред себе щось цікаве
Д. Орвелл, «1984»Зі свого роду побляклим ентузіазмом він торкався пальцями того чи іншого клаптику цього мотлоху – китайської затички для пляшки, розмальованої кришечки від зламаної табакерки, дешевої імітації медальйону у якому містилося пасмо волосся якоїсь давно померлої дитини – ніколи не пропонуючи Вінстону їх придбати,а лише помилуватися
Д. Орвелл, «1984»